ворухнути

ВОРУХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і неперех. Однокр. до воруши́ти 1, 4.

Дивне почуття з’явилось в неї. Ніби вона тільки-но ..ворухнула камінь, який давив їй груди (Скл., Святослав, 1959, 107);

Я чувся таким слабим, що ніби ні рукою не ворухну, ні ногою (Фр., II, 1950, 25);

Рудий незадоволено ворухнув бровами й повів Зіньку (Головко, II, 1957, 175).

◊ Па́льцем не ворухну́ти — нічого не зробити.

Йому доручено порятувати цінні папери, але ніхто й пальцем ворухнути не хоче (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 22).

Значення в інших словниках

1. ворухнути — ворухну́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. ворухнути — -ну, -неш, док., перех. і неперех. Однокр. до ворушити 1), 4).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ворухнути — ВОРУХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Однокр. до воруши́ти 1, 4. Дивне почуття з'явилось в неї. Ніби вона тільки-но .. ворухнула камінь, який давив їй груди (С. Скляренко); Я чувся таким слабим, що ніби ні рукою не ворухну, ні ногою (І.  Словник української мови у 20 томах
4. ворухнути — (і (на́віть)) па́льцем не кивну́ти (не ворухну́ти, не поворуши́ти і т. ін.). Зовсім нічого не зробити для здійснення чого-небудь. В коридорі її ждали Петрусеві батьки. — Що? Що нам робити?.. Їх же виключать зі школи..  Фразеологічний словник української мови
5. ворухнути — РУ́ХАТИ (робити рухи якою-небудь частиною тіла), ВОРУШИ́ТИ, ПОВЕРТА́ТИ, ДВИ́ГАТИ, ЗДВИГА́ТИ, ЗДВИ́ГУВАТИ, ВОДИ́ТИ, ПОВО́ДИТИ. — Док.: ру́шити, ворухну́ти, поверну́ти, двигну́ти, здвигну́ти, повести́, поводи́ти.  Словник синонімів української мови
6. ворухнути — Ворухнути, -ну, -неш гл. Шевельнуть.  Словник української мови Грінченка