вправлятися
ВПРАВЛЯ́ТИСЯ¹ (УПРАВЛЯ́ТИСЯ), я́ється, недок., ВПРА́ВИТИСЯ, иться, док.
1. мед. Ставати вправленим.
2. тільки недок. Пас. до вправля́ти¹.
ВПРАВЛЯ́ТИСЯ², я́юся, я́єшся, недок., у чому.
1. також із чого. Розвивати в собі певні якості, навички систематичною працею, тренуванням.
— Я дуже зайнятий студіями… Крім того, даю лекції, вправляюсь сам багато в музиці… (Коб., III, 1956, 91);
— Патер Алоїзій навмисне водить мене до Жолкєвських вправлятися з латині (Тулуб, Людолови, І, 1957, 144);
Дехто спав, інші вправлялися в стрільбі (Воскр., Весна.., 1939, 59);
// Робити певні вправи на спортивних приладах.
Юрко пішов у фізкультурний зал, де на трапеціях і брусах вправлялися школярі (Донч., IV, 1957, 361).
2. ірон. Займатися чим-небудь.
Вони [куркулі] вже, напевно, десь там стоять на могилі, позадиравши голови, і справляються в саркастичних дотепах… (Довж., I, 1958, 82).
ВПРАВЛЯ́ТИСЯ³ див. управля́тися¹.
ВПРА́ВНИЙ² див. упра́вний.
Словник української мови (СУМ-11)