вуркіт

ВУ́РКІТ, коту, ч. Несильне, низького тембру переливчасте звучання.

У вуха вже линув одноманітний, сердитий вуркіт мотора (Донч., Зоряна фортеця, 1933, 44);

До Острозького замку докотилися тривожні луни тих вуркотів землі (Ле, Україна, 1940, 98).

Значення в інших словниках

1. вуркіт — ву́ркіт іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. вуркіт — -коту, ч. Несильне, низького тембру переливчасте звучання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вуркіт — ВУ́РКІТ, коту, ч. Несильне, низького тембру переливчасте звучання. У вуха вже линув одноманітний, сердитий вуркіт мотора (О. Донченко); До Острозького замку докотилися тривожні луни .. вуркотів землі (Іван Ле); Утікачі почули вуркіт мотора, і майже одночасно блиснув промінь прожектора (В. Малик).  Словник української мови у 20 томах
4. вуркіт — МУРКОТА́ННЯ (МУРКОТІ́ННЯ), МУРЧА́ННЯ, МУ́РКАННЯ, ВОРКОТА́ННЯ (ВОРКОТІ́ННЯ), ВУРКОТА́ННЯ (ВУРКОТІ́ННЯ), ВУ́РКІТ, ВОРКО́ТА розм., МУРМОТА́ННЯ (МУРМОТІ́ННЯ) розм. — Пор. 1. муркота́ти.  Словник синонімів української мови