вуркіт
ВУ́РКІТ, коту, ч.
Несильне, низького тембру переливчасте звучання.
У вуха вже линув одноманітний, сердитий вуркіт мотора (О. Донченко);
До Острозького замку докотилися тривожні луни .. вуркотів землі (Іван Ле);
Утікачі почули вуркіт мотора, і майже одночасно блиснув промінь прожектора (В. Малик).
Словник української мови (СУМ-20)