відверто
ВІДВЕ́РТО. Присл. до відве́ртий.
— Я говоритиму з вами відверто й щиро (Донч., V, 1957, 515);
Ганна Іванівна одверто заздрила тим, хто вміє веселитися (Шовк., Інженери, 1956, 455).
Словник української мови (СУМ-11)ВІДВЕ́РТО. Присл. до відве́ртий.
— Я говоритиму з вами відверто й щиро (Донч., V, 1957, 515);
Ганна Іванівна одверто заздрила тим, хто вміє веселитися (Шовк., Інженери, 1956, 455).
Словник української мови (СУМ-11)