віддзвін
ВІ́ДДЗВІН, вону, ч., рідко. Відбиття дзвеніння чого-небудь; луна дзвону.
По лісу лунають віддзвони тарілок на колесах хазяйського воза, неначе з кимсь дражняться (Ле, Історія радості, 1947, 49).
Словник української мови (СУМ-11)ВІ́ДДЗВІН, вону, ч., рідко. Відбиття дзвеніння чого-небудь; луна дзвону.
По лісу лунають віддзвони тарілок на колесах хазяйського воза, неначе з кимсь дражняться (Ле, Історія радості, 1947, 49).
Словник української мови (СУМ-11)