віддзвін

ві́ддзвін

-вону, ч., рідко.

Відбиття дзвеніння чого-небудь; луна дзвону.

Значення в інших словниках

1. віддзвін — ві́ддзвін іменник чоловічого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. віддзвін — ВІ́ДДЗВІН, вону, ч. Відбиття дзвеніння чого-небудь; луна дзвону. По лісу лунають віддзвони тарілок на колесах хазяйського воза, неначе з кимсь дражняться (Іван Ле).  Словник української мови у 20 томах
3. віддзвін — ВІ́ДДЗВІН, вону, ч., рідко. Відбиття дзвеніння чого-небудь; луна дзвону. По лісу лунають віддзвони тарілок на колесах хазяйського воза, неначе з кимсь дражняться (Ле, Історія радості, 1947, 49).  Словник української мови в 11 томах