віддзвін

ВІ́ДДЗВІН, вону, ч.

Відбиття дзвеніння чого-небудь; луна дзвону.

По лісу лунають віддзвони тарілок на колесах хазяйського воза, неначе з кимсь дражняться (Іван Ле).

Значення в інших словниках

1. віддзвін — ві́ддзвін іменник чоловічого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. віддзвін — -вону, ч., рідко. Відбиття дзвеніння чого-небудь; луна дзвону.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. віддзвін — ВІ́ДДЗВІН, вону, ч., рідко. Відбиття дзвеніння чого-небудь; луна дзвону. По лісу лунають віддзвони тарілок на колесах хазяйського воза, неначе з кимсь дражняться (Ле, Історія радості, 1947, 49).  Словник української мови в 11 томах