відмінно

ВІДМІ́ННО.

1. Присл. до відмі́нний 2.

У них і в школі — Усе відмінно (Мур., Широка дорога, 1950, 100);

Відмінно працюють екіпажі танкера "Кремль" (Рад. Укр., 1.ХП 1953, 1).

2. у знач. ім. Шкільна відмітка найвищої оцінки знань.

А коли траплялося Яші одержати добре, Нюра пирхала: — А в мене завжди відмінно! (Донч., VI, 1957, 125).

Значення в інших словниках

1. відмінно — відмі́нно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. відмінно — 1》 Присл. до відмінний 2). 2》 у знач. ім. Найвища шкільна оцінка знань.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відмінно — ВІДМІ́ННО. 1. Присл. до відмі́нний. Доктор Сріблюк поспішно пояснив, що він галичанин, а в галицькій Україні говорять трохи відмінно від тутешньої говірки (В. Винниченко); У них і в школі – усе відмінно (І.  Словник української мови у 20 томах
4. відмінно — ВІДМІ́ННО ім. (шкільна відмітка найвищої оцінки знань), П'ЯТІ́РКА, П'ЯТЬ. У них і в школі — Усе відмінно (І. Муратов); Я вирішив підтягтися, щоб в останньому за цей рік табелі були в мене тільки четвірки й п'ятірки (Л. Смілянський); Одержати п'ять із диктанту.  Словник синонімів української мови
5. відмінно — Відмі́нно, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)