віднога
ВІДНО́ГА, и, ж.
1. Відгалуження гори.
Дорога веде вже через останні відноги гір (Фр., V, 1951, 7);
Між лісистими відногами далеких Карпатських гір вигинається та мерехтить свіжа й прозора ріка (Ю. Янов., IV, 1959, 67).
2. розм. Відгалуження стовбура дерева, дороги, ріки тощо.
Дуб був високий, а на дубі три одноги були (Сл. Гр.);
Сіра дорога проходила повз дерево і ділилася на три відноги (Оп., Іду.., 1958, 135).
Словник української мови (СУМ-11)