віднога
ВІДНО́ГА, и, ж.
1. Відгалуження гори.
Дорога веде вже через останні відноги гір (І. Франко);
Між лісистими відногами далеких Карпатських гір вигинається та мерехтить свіжа й прозора ріка (Ю. Яновський).
2. розм. Відгалуження стовбура дерева, дороги, річки і т. ін.
Річка, відноги її веселять місто Боже, найсвятіше із місць пробування Всевишнього (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Дуб був високий, а на дубі три одноги були (Сл. Гр.);
Сіра дорога проходила повз дерево і ділилася на три відноги (Юліан Опільський).
Словник української мови (СУМ-20)