відрадісний
ВІДРА́ДІСНИЙ, а, е, рідко. Який сповнює відрадою, радістю.
— Ні спочинку немає, ні єдиної одрадісної хвилини (Мирний, III, 1954, 14);
Іде весна одрадісна. Зелений шум кругом встає (Манж., Вибр., 1955, 38);
Де взять відрадісних пісень? Круг мене мертве царство суші… (Граб., І, 1959, 189).
Словник української мови (СУМ-11)