відринути

ВІДРИ́НУТИ, не, док.

1. неперех. Відступити, відійти від чого-небудь; зійти, стекти з чогось.

Мишуню охопили могутні почуття, ..кров відринула від обличчя (Ю. Янов., II, 1954, 139).

2. перех., заст. Відсторонити кого-небудь, відкинути щось.

Рідня на неї розгнівалася, одринула від себе, сама мати прокляла свою дочку! (Мирний, I, 1954, 301);

[Гретхен:] Спаси! Одринь ганьбу і смерть! (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 149).

Значення в інших словниках

1. відринути — відри́нути дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відринути — -не, док. 1》 неперех. Відступити, відійти від чого-небудь; зійти, стекти з чогось. 2》 перех., заст. Відсторонити кого-небудь, відкинути щось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відринути — Шугати, шугнути, шуганути, див. ринутися  Словник чужослів Павло Штепа
4. відринути — ВІДРИ́НУТИ, не, док. 1. Відступити, відійти від чого-небудь; зійти, стекти з чогось. Мишуню охопили могутні почуття, .. кров відринула від обличчя (Ю. Яновський). 2. кого, що і без прям. дод., заст. Відсторонити кого-небудь, відкинути щось.  Словник української мови у 20 томах