відсторонь

ВІ́ДСТОРОНЬ, присл., розм., рідко. Те саме, шо віддалі́к; осторонь.

Йосип сидів геть одсторонь, мовчав (Мирний, IV, 1955, 38);

Не треба все так відсторонь триматися і поводитися холодно і вздержливо (Коб., II, 1956, 329).

Значення в інших словниках

1. відсторонь — ві́дсторонь прислівник незмінювана словникова одиниця рідко  Орфографічний словник української мови
2. відсторонь — пр.н. бути за рівність>; дк. ВІДСТОЯТИ, (вахту) простояти, (ноги) втомити.  Словник синонімів Караванського
3. відсторонь — Набік, збоку, див. відрубно  Словник чужослів Павло Штепа
4. відсторонь — присл., розм., рідко. Те саме, що віддалік; осторонь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. відсторонь — ВІ́ДСТОРОНЬ, присл., розм., рідко. Те саме, що віддалі́к; осторонь. Йосип сидів геть одсторонь, мовчав (Панас Мирний); Не треба все так відсторонь триматися і поводитися холодно (О. Кобилянська).  Словник української мови у 20 томах
6. відсторонь — див. далеко  Словник синонімів Вусика
7. відсторонь — О́СТОРОНЬ (в стороні від кого-, чогонебудь), ОКРЕ́МО, УЗБІ́Ч, ВІ́ДСТОРОНЬ розм., О́ПРІЧ заст. рідко, ОПОДАЛІ́К діал., ОПО́ДАЛЬ діал. Осторонь, на пагорбі, височіла.. біла церквиця (П. Колесник); Тимко..  Словник синонімів української мови
8. відсторонь — Ві́дсторонь, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. відсторонь — Відсторонь нар. Въ сторонѣ, отдѣльно.  Словник української мови Грінченка