відхлань
ВІДХЛА́НЬ, і, ж., рідко. Те саме. що безо́дня; провалля.
Узенька дорога.. гинула в мрачній [темній] одхлані густого бору (Фр., VIII, 1952, 257);
*У порівн. І тиша, як відхлань, роззявила рота (Дмит., Присяга.., 1937, 121).
Словник української мови (СУМ-11)