відштовхувати

ВІДШТО́ВХУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДШТО́ВХНУТИ, ну́, не́ш, док., перех.

1. від кого — чого і без додатка. Штовхаючи, відкидати, відсувати; відпихати.

Іван недбайливо одштовхує його назад (Ю. Янов., IV, 1959, 115);

Мати обв’язує човен і відштовхує його від берега (Донч., V, 1957, 9);

Від себе відштовхнув гонець По вінця повний поставець (Бажан, Роки, 1957, 233).

2. Негативним ставленням до кого-небудь віддаляти від себе.

— Я розумію — ми розходимось, але в тому, що так сталося, я не винна. Я тільки хотіла б знати, чому ти, Сергію, відштовхуєш мене? (Гур., Новели, 1951, 109);

Зараз головне не відштовхнути дитину, не розвіяти того тонкого почуття довір’я і пошани, яке.. вже зародилося (Збан., Малин. дзвін, 1958, 99).

3. Викликати в когось негативні почуття до себе (виглядом, поведінкою і т. ін.); відвертати від себе.

Відштовхувала потворна, гидка зовнішність [лакея] (Смолич, І, 1958, 67);

Його настирливість спочатку дратувала, відштовхувала, а потім дівчина почала відчувати до цього смаглявого чоловіка непереможну цікавість (Донч., І, 1956, 486);

[Руфін:] Сяя думка мене б скоріш від нього відштовхнула (Л. Укр., II, 1951, 445).

Значення в інших словниках

1. відштовхувати — відшто́вхувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відштовхувати — Штовхати, ВІДПИХАТИ, тручати; п. ф. -СЯ, (від чого) взяти за відправну точку що і п. ф. від відштовхувати.  Словник синонімів Караванського
3. відштовхувати — -ую, -уєш, недок., відштовхнути, -ну, -неш, док., перех. 1》 від кого – чого і без додатка. Штовхаючи, відкидати, відсувати; відпихати. 2》 Негативним ставленням до кого-небудь віддаляти від себе. 3》 Викликати в когось негативні почуття до себе (виглядом, поведінкою і т. ін.); відвертати від себе.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. відштовхувати — ВІДШТО́ВХУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДШТОВХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що. 1. від кого – чого і без дод. Штовхаючи, відкидати, відсувати; відпихати. Іван недбайливо одштовхує його назад (Ю. Яновський); Мати одв'язує човен і відштовхує його від берега (О.  Словник української мови у 20 томах
5. відштовхувати — ВІДДАВА́ТИ (про вогнепальну зброю — різко штовхати під час пострілу), ВІДБИВА́ТИ, ВІДШТО́ВХУВАТИ. — Док.: відда́ти, відби́ти, відштовхну́ти. Сильно віддавали (рушниці) в плече і щоку (Т.  Словник синонімів української мови
6. відштовхувати — Відшто́вхувати, -то́вхую, -хуєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)