візит
ВІЗИ́Т, у, ч.
1. Відвідини кого-небудь, переважно офіційні.
— Поїдь завтра з візитом в Миронівку до директора (Н.-Лев., III, 1956, 215);
— Я можу пробути у вас не довше як півгодини, інакше мій візит може здатись підозрілим (Мик., II, 1957, 381).
Роби́ти (зроби́ти) візи́т див. роби́ти.
2. Відвідання лікарем хворого вдома.
— Ма cher amie! — сказала баронеса до Софії зараз по візиті лікаря, що таки частенько навідував її, — прошу вас, пам’ятайте про мої ліки, порошки та води (Л. Укр., III, 1952, 524);
— Коли хтось у мене на роботі калічивсь, я лікаря викликав і платив йому за візит (Шиян, Гроза.., 1956, 702).
Словник української мови (СУМ-11)