візникувати
ВІЗНИКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Бути візником, займатися візницьким промислом.
Батько Діди Шепель замолоду візникував (Донч., V, 1957, 312);
Огей посміхається і бурчить: — Ви давно візникуєте? (Досв., Вибр., 1959, 300).
Словник української мови (СУМ-11)