вірненько

ВІРНЕ́НЬКО. Присл. до вірне́нький.

А козак дівчину та й вірненько любить, А зайнять не посміє (Нар. лірика, 1956, 197).

Значення в інших словниках

1. вірненько — вірне́нько прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. вірненько — ВІРНЕ́НЬКО. Присл. до вірне́нький. А козак дівчину та й вірненько любить, А зайнять не посміє (з народної пісні); О, Україно! О, рідна ненько! Тобі вірненько присягнем (М. Вороний).  Словник української мови у 20 томах