вістонька

ВІ́СТОНЬКА, и, ж. Пестл. до вість 1.

Вчула мати вістоньку та й заголосила (Щог., Поезії, 1958, 152);

— Дорогий брате Василю, — читала вголос Марія, — подаю тобі першу від себе вістоньку (Цюпа, Назустріч.., 1958, 91).

Значення в інших словниках

1. вістонька — ві́стонька іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. вістонька — -и, ж. Те саме, що вісточка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вістонька — ВІ́СТОНЬКА, и, ж. Пестл. до вість 1. Вчула мати вістоньку та й заголосила (Я. Щоголів); Не співала тільки невелика група літніх жінок.  Словник української мови у 20 томах
4. вістонька — див. вістка; звістка  Словник синонімів Вусика