вістонька

ВІ́СТОНЬКА, и, ж.

Пестл. до вість 1.

Вчула мати вістоньку та й заголосила (Я. Щоголів);

Не співала тільки невелика група літніх жінок. Це були матері забраних у фашистську неволю дочок і розкиданих долею по всіх фронтах синів, що від них ні вістоньки, ні чутки ось уже третє літечко (О. Довженко);

– Дорогий брате Василю, – читала вголос Марія, – подаю тобі першу від себе вістоньку (І. Цюпа).

Значення в інших словниках

1. вістонька — ві́стонька іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. вістонька — -и, ж. Те саме, що вісточка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вістонька — див. вістка; звістка  Словник синонімів Вусика
4. вістонька — ВІ́СТОНЬКА, и, ж. Пестл. до вість 1. Вчула мати вістоньку та й заголосила (Щог., Поезії, 1958, 152); — Дорогий брате Василю, — читала вголос Марія, — подаю тобі першу від себе вістоньку (Цюпа, Назустріч.., 1958, 91).  Словник української мови в 11 томах