віточка
ВІ́ТОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до ві́тка 1.
— Тепер ви кидайтесь Ведмедика побить, — Навчає Хлопчик, — віточки беріть! (Гл., Вибр., 1957, 208);
На галявині ходили дівчата з віточками черемхи (Шиян, Вибр., 1947, 251).
Словник української мови (СУМ-11)