галуззя
ГАЛУ́ЗЗЯ, я, с. Збірн. до галу́за.
Потягає вогкий вітер по саду та стрясає сухе листя з галуззя (Фр., І, 1955, 168);
Ходила до річки сухого галуззя на топливо назбирати й наткнулася у верболозі на людину (Коз., Вибр., 1947, 12).
Словник української мови (СУМ-11)