галуззя —
галу́ззя іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
галуззя —
[галуз':а] -з':а
Орфоепічний словник української мови
галуззя —
-я, с. Збірн. до галуза.
Великий тлумачний словник сучасної мови
галуззя —
ГАЛУ́ЗЗЯ, я, с. Збірн. до галу́за. Потягає вогкий вітер по саду та стрясає сухе листя з галуззя (І. Франко); Настала осінь, облетіло з деревини листя, калина світила голим галуззям (А.
Словник української мови у 20 томах
галуззя —
ГІ́ЛЛЯ́ збірн., ГІЛЛЯ́ЧЧЯ, ГАЛУ́ЗЗЯ, ВІ́ТТЯ, ВІТЬ рідше; ПА́ГІЛЛЯ (тонке). Здоровенний.. дуб розлягся, розширився своїм кострубатим гіллям (М. Коцюбинський); Дерева лежали впоперек дороги, одне на одному, переплітаючись слизьким гілляччям (І.
Словник синонімів української мови
галуззя —
ГАЛУ́ЗЗЯ, я, с. Збірн. до галу́за. Потягає вогкий вітер по саду та стрясає сухе листя з галуззя (Фр., І, 1955, 168); Ходила до річки сухого галуззя на топливо назбирати й наткнулася у верболозі на людину (Коз., Вибр., 1947, 12).
Словник української мови в 11 томах
галуззя —
Галуззя, -зя с. соб. Вѣтви.
Словник української мови Грінченка