галуззя

ГАЛУ́ЗЗЯ, я, с.

Збірн. до галу́за.

Потягає вогкий вітер по саду та стрясає сухе листя з галуззя (І. Франко);

Настала осінь, облетіло з деревини листя, калина світила голим галуззям (А. Чайковський);

Ходила до річки сухого галуззя на топливо назбирати й наткнулася у верболозі на людину (В. Козаченко);

* Образно. Я [Ісус Христос] Виноградина, ви галуззя! Хто в Мені перебуває, а Я в ньому, той рясно зароджує, бо без Мене нічого чинити не можете ви (Біблія. Пер. І. Огієнка).

Значення в інших словниках

1. галуззя — галу́ззя іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. галуззя — Гілля, віття, пагілля; (сухе) штурпаччя.  Словник синонімів Караванського
3. галуззя — [галуз':а] -з':а  Орфоепічний словник української мови
4. галуззя — -я, с. Збірн. до галуза.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. галуззя — див. гілка  Словник синонімів Вусика
6. галуззя — ГІ́ЛЛЯ́ збірн., ГІЛЛЯ́ЧЧЯ, ГАЛУ́ЗЗЯ, ВІ́ТТЯ, ВІТЬ рідше; ПА́ГІЛЛЯ (тонке). Здоровенний.. дуб розлягся, розширився своїм кострубатим гіллям (М. Коцюбинський); Дерева лежали впоперек дороги, одне на одному, переплітаючись слизьким гілляччям (І.  Словник синонімів української мови
7. галуззя — Галу́ззя, -ззя, -ззю, -ззям  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. галуззя — ГАЛУ́ЗЗЯ, я, с. Збірн. до галу́за. Потягає вогкий вітер по саду та стрясає сухе листя з галуззя (Фр., І, 1955, 168); Ходила до річки сухого галуззя на топливо назбирати й наткнулася у верболозі на людину (Коз., Вибр., 1947, 12).  Словник української мови в 11 томах
9. галуззя — Галуззя, -зя с. соб. Вѣтви.  Словник української мови Грінченка