гарячковий

ГАРЯЧКО́ВИЙ, а, е.

1. Стос. до гарячки (у 1 знач.).

Дві грубі сльози сплинули по її обличчю, що палало гарячковим рум’янцем (Фр., VI, 1951, 167).

2. перен. Хворобливо-збудливий, нервовий.

Такий же [Сергій Боровик] поривний і гарячковий, здатний у захваті наробити багато лиха, насамперед собі, прямолінійний і нестримний (Собко, Справа.., 1959, 232);

// Який виявляє нервове збудження, напруження.

— Бігме, я нічого не винна, — швидко, з якимсь гарячковим поспіхом шептала Ганка (Фр., І, 1955, 89);

// Надмірно поспішний.

Писалося нашвидку, бо вже мало лишилось вільного часу, — отож наслідки такої гарячкової праці й помітні в тих оповіданнях (Коцюб., III, 1956, 127);

Вже при першому знайомстві з Сакієм читач довідується, що він дуже незадоволений гарячковим збагаченням батька (Іст. укр. літ., II, 1956, 548).

Значення в інших словниках

1. гарячковий — гарячко́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. гарячковий — -а, -е. 1》 Стос. до гарячки (у 1 знач.). 2》 перен. Хворобливо-збудливий, нервовий. || Який виявляє нервове збудження, напруження. || Надмірно поспішний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гарячковий — ГАРЯЧКО́ВИЙ, а, е. 1. Стос. до гарячки (у 1 знач.). Плив [Максим] усе далі й далі в тяжкий сон, у гарячкове маячіння (І. Багряний); // Характерний для людини в гарячці. Дві грубі сльози сплинули по її обличчю, що палало гарячковим рум'янцем (І.  Словник української мови у 20 томах
4. гарячковий — НЕРВО́ВИЙ (пов'язаний зі збудженістю, роздратуванням нервів), НЕРВО́ЗНИЙ підсил., ГАРЯЧКО́ВИЙ підсил., ЛИХОМА́НКОВИЙ підсил., СУ́ДОРОЖНИЙ підсил. Тихович нервовим рухом розриває лози й іде далі (М.  Словник синонімів української мови