гласно

ГЛА́СНО. Присл. до гла́сний¹.

Тут всякий гласно женихався, Ревнивих ябед не боявся (Котл., І, 1952, 150);

Треба вміти похвалити, Де тайком, де гласно (Воскр., З перцем!, 1957, 14).

Значення в інших словниках

1. гласно — гла́сно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. гласно — Присл. до гласний I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гласно — ГЛА́СНО. Присл. до гла́сний¹. Тут всякий гласно женихався, Ревнивих ябед не боявся (І. Котляревський); Треба вміти похвалити, Де тайком, де гласно (С. Воскрекасенко).  Словник української мови у 20 томах
4. гласно — див. прилюдно  Словник синонімів Вусика