гніздюк
ГНІЗДЮ́К, а́, ч., іст., зневажл. Козак, що осів на одному місці і має власне господарство.
Він винувато зирнув на сусідів, на свою шаблю — скільки років висить без діла, а хазяїн зовсім уже гніздюком зробився, гречкосієм (Панч, III, 1956, 26);
— Піду десь до старшини зимувати або до гніздюка-гречкосія (Тулуб, Людолови, II, 1957, 197).
Словник української мови (СУМ-11)