гніздюк
Гніздюк, -ка
м.
1) Запорожець, сѣвшій на хозяйство. КС. 1883. XI. 502.
2) Неудачный хлѣбъ? Ось іди, чоловіче, якого я гніздюка напекла!... Той гніздюк так і росплився по черені і ростріскавсь. Г. Барв. 323.
Словник української мови Грінченка