Значення в інших словниках
-
гніздюк —
гніздю́к іменник чоловічого роду, істота козак, що осів на одному місці і веде спосіб життя хлібороба іст., зневажл.
Орфографічний словник української мови
-
гніздюк —
-а, ч., іст., зневажл. Козак, що осів на одному місці та має власне господарство.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
гніздюк —
ГНІЗДЮ́К, а́, ч., іст., зневажл. Козак, що осів на одному місці і веде спосіб життя хлібороба. Він винувато зирнув на сусідів, на свою шаблю – скільки років висить без діла, а хазяїн зовсім уже гніздюком зробився, гречкосієм (П.
Словник української мови у 20 томах
-
гніздюк —
ГНІЗДЮ́К, а́, ч., іст., зневажл. Козак, що осів на одному місці і має власне господарство. Він винувато зирнув на сусідів, на свою шаблю — скільки років висить без діла, а хазяїн зовсім уже гніздюком зробився, гречкосієм (Панч, III, 1956, 26)...
Словник української мови в 11 томах
-
гніздюк —
Гніздюк, -ка м. 1) Запорожець, сѣвшій на хозяйство. КС. 1883. XI. 502. 2) Неудачный хлѣбъ? Ось іди, чоловіче, якого я гніздюка напекла!... Той гніздюк так і росплився по черені і ростріскавсь. Г. Барв. 323.
Словник української мови Грінченка