гніздюк
ГНІЗДЮ́К, а́, ч., іст., зневажл.
Козак, що осів на одному місці і веде спосіб життя хлібороба.
Він винувато зирнув на сусідів, на свою шаблю – скільки років висить без діла, а хазяїн зовсім уже гніздюком зробився, гречкосієм (П. Панч);
– Піду десь до старшини зимувати або до гніздюка-гречкосія (З. Тулуб);
Саме так [по-сімейному] проведуть Різдво оці гніздюки, сидні, як бридливо називають їх на Січі козаки. А голота нап'ється, порозквашує один одному носи, повибиває вікна в шинках (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)