годинничок

ГОДИ́ННИЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до годи́нник.

Десь у скриньці у неї лежав годинничок (Баш, На землі.., 1957, 52).

Значення в інших словниках

1. годинничок — годи́нничок іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. годинничок — -чка, ч. Зменш.-пестл. до годинник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. годинничок — ГОДИ́ННИЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до годи́нник. Десь у скриньці у неї лежав годинничок (Яків Баш); На диванчику сиділа стрижена дівиця із золотим годинничком на руці (Григорій Тютюнник).  Словник української мови у 20 томах
4. годинничок — див. годинник  Словник синонімів Вусика