головнокомандувач
ГОЛОВНОКОМА́НДУВАЧ, а, ч., розм. Те саме, що головнокома́ндуючий.
Вони шукали князя Януша і завжди потрапляли до сотника, що оберігав спокій головнокомандувача (Ле, Наливайко, 1957, 49).
Словник української мови (СУМ-11)ГОЛОВНОКОМА́НДУВАЧ, а, ч., розм. Те саме, що головнокома́ндуючий.
Вони шукали князя Януша і завжди потрапляли до сотника, що оберігав спокій головнокомандувача (Ле, Наливайко, 1957, 49).
Словник української мови (СУМ-11)