Неправильно-правильно: Довідник з українського слововживання
Значення в інших словниках
головнокомандувач —
головнокома́ндувач іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
головнокомандувач —
-а, ч. Особа, що очолює збройні сили держави, окремі види або частину збройних сил на певному напрямі воєнних дій. Верховний головнокомандувач — начальник усіх збройних сил держави під час війни.
Великий тлумачний словник сучасної мови
головнокомандувач —
ГОЛОВНОКОМА́НДУВАЧ, а, ч. Особа, що очолює збройні сили держави, окремі види або частини збройних сил на певному напрямі воєнних дій; головнокомандуючий.
Словник української мови у 20 томах
головнокомандувач —
ГОЛОВНОКОМА́НДУВАЧ, а, ч., розм. Те саме, що головнокома́ндуючий. Вони шукали князя Януша і завжди потрапляли до сотника, що оберігав спокій головнокомандувача (Ле, Наливайко, 1957, 49).
Словник української мови в 11 томах