голівонька

ГОЛІ́ВОНЬКА, ГОЛО́ВОНЬКА, и, ж. Пестл. до голі́вка.

Вона підняла од шитва голівоньку, глянула любо, всміхнулася (Вовчок, І, 1955, 162);

Головонько моя бідная, В мене ненька та нерідная (Укр.. лір. пісні, 1958, 373);

*Образно. Раннього майового ранку ухмиляється будякова квіточка першому промінню ясного сонця, теплому, ясному й пестячому її свіжу рожеву голівоньку (Мирний, І, 1954, 57);

Цвіт королевий Схилив свою головоньку Червоно-рожеву До білого пониклого Личенька лілеї (Шевч., 1, 1951, 355).

Значення в інших словниках

1. голівонька — голі́вонька іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. голівонька — головонька, -и, ж. Пестл. до голівка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. голівонька — ГОЛІ́ВОНЬКА, и, ж. Пестл. до голі́вка. Болить моя голівонька, Ще й серденько в тузі (з народної пісні); Вона підняла од шитва голівоньку (Марко Вовчок); Ухмиляється будякова квіточка першому промінню ясного сонця, теплому...  Словник української мови у 20 томах
4. голівонька — див. голова  Словник синонімів Вусика
5. голівонька — бі́дна голі́вонька (голова́). 1. зі сл. моя́, на́ша. Уживається для вираження відчаю, розпачу. Ганну сьогодні били, учора Параску, а завтра, мабуть, уже моя черга. Ой, матінко, коли б там не огледілись за мене!...  Фразеологічний словник української мови
6. голівонька — Голі́вонька, -ньки, -ньці; -воньки, -ньок, -нькам  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. голівонька — Голівонька, -ки ж. ум. отъ голова.  Словник української мови Грінченка