горнило
ГОРНИ́ЛО, а, с., заст. Горно.
Тут раз у раз, від ранку до пізньої ночі, сопів важкий міх, прискав огонь у горнилі (Фр., VII, 1951, 50);
Ті, що з жерел дужо били, — люті гармаші вже стоять біля горнила, варять лемеші (Рудь, Дон. зорі, 1958, 45);
Жовтнева революція була тим величезним горнилом, в якому гартувалися серця мільйонів хоробрих бійців (Цюпа, Україна.., 1960, 43);
*У порівн. — Провело тебе, Романе, через Альпи, як через горнило (Гончар, І, 1954, 139).
Словник української мови (СУМ-11)