городовий
ГОРОДОВИ́Й¹, а́, е́, заст. Прикм. до го́род 1.
По ліву руку од предводителя сидів Шовкун — городовий гласний (Мирний, II, 1954, 271);
Злостився Омелько й на дворян городових, які так щільно царя оточували (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 513).
ГОРОДОВИ́Й², во́го, ч. Те саме, що городови́к.
В агроінтернаті вже зробили трус. Стоять на варті скрізь городові (Кач., II, 1958, 36).
Словник української мови (СУМ-11)