гранатометник

ГРАНАТОМЕ́ТНИК, а, ч. Той, хто стріляє з гранатомета, метає гранати.

На заставі виявились протитанкові гармати і влучні гранатометники (Збан., Між.. людьми, 1955, 36);

Тоді я кидаюсь туди, де кілька хвилин тому проповзли гранатометники (Сміл., Сад, 1952, 92);

// Легкоатлет, що метає гранати.

Тут тренуються гімнасти, волейбольні і футбольні команди, гранатометники (Рад. Укр., 21 .VIII 1949, 4).

Значення в інших словниках

1. гранатометник — гранатоме́тник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. гранатометник — -а, ч. Той, хто стріляє з гранатомета, кидає гранати. || Легкоатлет, що кидає гранати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гранатометник — ГРАНАТОМЕ́ТНИК, а, ч. Той, хто стріляє з гранатомета, метає ручні гранати. Тоді я кидаюсь туди, де кілька хвилин тому проповзли гранатометники (Л. Смілянський); На заставі виявились протитанкові гармати і влучні гранатометники (Ю. Збанацький); Партизани .  Словник української мови у 20 томах