гранка
ГРА́НКА¹, и, ж. Стовпець друкарського набору, що має довільну кількість рядків;
// Відбиток такого стовпця для читання коректорами, редакторами і т. ін.
Чумак тим часом узяв на столі гранки Павлової збірки, став переглядати (Головко, II, 1957, 476);
Він жив у флігельку нашого дідуся, бігав по гранки в редакцію, чистив з дідусем садок (Ів., Таємниця, 1959, 157).
ГРА́НКА², и, ж. Зменш. до грань¹ 2.
Дім боярина збудований був із грубих, у чотири гранки гладко обтесаних .. ялиць (Фр., VI, 1951, 74).
Словник української мови (СУМ-11)