гробик

ГРО́БИК, а, ч.

1. рідко. Зменш. до гріб, гроб.

2. Насипаний горбик землі на місці, де поховане тіло померлого.

— Отут у канаві викопаю йому [сину] гарненьку ямку, положу його любенько.. та разом землею і засиплю, і гробик виведу (Кв.-Осн., II, 1956, 457).

Значення в інших словниках

1. гробик — гро́бик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. гробик — -а, ч. 1》 рідко. Зменш. до гріб, гроб. 2》 Насипаний горбик землі на місці, де поховане тіло померлого.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гробик — А; ч. Ліжко. Падай на свій гробик і мовчи в тряпочку.  Словник сучасного українського сленгу
4. гробик — МОГИ́ЛА (заглиблення в землі, в яке ховають тіло покійного; місце похорону й насип на ньому), ДОМОВИ́НА, ГРІБ (ГРОБ) розм.; Я́МА, ДІЛ діал.  Словник синонімів української мови