гробити
ГРО́БИТИ, блю, биш; мн. гро́блять; недок., перех., розм. Завдавати великого лиха, призводити до загибелі; губити.
— Отакі, як Перегуда, нас тільки й гроблять! — кинув Микола (Кучер, Прощай.., 1957, 151);
[Кіндрат:] Вибачай, Павле, нема у нас порядку. Штурмуємо — шахту гробимо (Корн., II, 1955, 156).
Словник української мови (СУМ-11)