грубошерстий

ГРУБОШЕ́РСТИЙ, а, е. Який має, дає грубу шерсть.

Раніше у нас [у Казахстані] тільки грубошерстих овець розводили (Багмут, Опов., 1959, 101);

// Вигот. з грубої шерсті.

Вдягнена вона була в бабусину грубошерсту хустину, в старий кожушок (Руд., Остання шабля, 1959, 320).

Значення в інших словниках

1. грубошерстий — грубоше́рстий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. грубошерстий — -а, -е. Який має, дає грубу шерсть. || Вигот. з грубої шерсті.  Великий тлумачний словник сучасної мови