гупнути

ГУ́ПНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до гу́пати.

Здалеку заторохтіли гвинтівки й кулемет, гупнула важка гармата (Ю. Янов., І, 1954, 274);

Гупнула [Наталя] дверима так, що аж стіни задрижали (Збан., Між .. людьми, 1955, 123);

Вірьовка розв’язалась — уся споруда з дітворою глухо гупнула на землю (Донч., І, 1956, 441).

Значення в інших словниках

1. гупнути — гу́пнути дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. гупнути — -ну, -неш, док. Однокр. до гупати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гупнути — див. падати  Словник синонімів Вусика
4. гупнути — БА́ХНУТИ розм. (про постріл, вибух, грім і т. ін. — видати сильний низький уривчастий звук; про вогнепальну зброю і т. ін. — утворити такий звук), ГА́ХНУТИ розм., БАБА́ХНУТИ підсил. розм.; БУХНУТИ розм., ГУ́ПНУТИ розм., ГУ́ХНУТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. гупнути — Гупнути, -ну, -неш гл. Однокр. в. отъ гупати. 1) Топнуть. 2) Ударить съ глухимъ звукомъ. Так і гупнув його кулаком по спині. Як гупне у двері, так вони й розлетілись. Чуб. II. 22.  Словник української мови Грінченка