гупотнява
ГУПО́ТНЯВА, и, ж., розм. Те саме, що гупоті́ння.
Гупотняву копит глушив глибокий шар пилу (Коз., Нові Потоки, 1948, 157);
— Товариші! Прощайте! — почувся вигук і потонув у лайці й гупотняві (Хижняк, Тамара, 1959, 157).
Словник української мови (СУМ-11)