гуртківець

ГУРТКІ́ВЕЦЬ, вця, ч. Член гуртка (у 2 знач.).

Навіть у літературному гуртку в Лубнах він ніколи не нав’язував своєї думки гуртківцям (Донч., VI, 1957, 132).

Значення в інших словниках

1. гуртківець — гурткі́вець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. гуртківець — -вця, ч. Член гуртка (у 2 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови