гуртівник
ГУРТІВНИ́К, а́, ч. Погонич худоби.
— А хто нині платить акуратно? — пояснював Мелітон Іванович. — Хіба ви самі платите гуртівникам? (Козл., Сонце.., 1957, 127).
Словник української мови (СУМ-11)ГУРТІВНИ́К, а́, ч. Погонич худоби.
— А хто нині платить акуратно? — пояснював Мелітон Іванович. — Хіба ви самі платите гуртівникам? (Козл., Сонце.., 1957, 127).
Словник української мови (СУМ-11)