гусарка

ГУСА́РКА, и, ж., розм.

1. Жінка гусара.

Ні, не того мені шкода; А марніє моя врода, Люде не беруть. А на улиці дівчата Насміхаються, прокляті, Гусаркою звуть (Шевч., II, 1953, 156).

2. Куртка гусара.

Тинявся [Давидов] з покою в покій, гриз тонкий вус і смикав шнури своєї гусарки (Рибак, Помилка.., 1956, 62).

Значення в інших словниках

1. гусарка — гуса́рка іменник жіночого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. гусарка — -и, ж., розм. 1》 Жінка гусара. 2》 Куртка гусара.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гусарка — Гусарка, -ки ж. 1) Жена гусара. Шевч. 487. 2) Родъ теплой женской кофты. Славяносерб. у.  Словник української мови Грінченка