гухати
ГУ́ХАТИ, аю, аєш, недок., розм. Те саме, що гу́хкати.
Ніби вибухи, гухають десь неподалеку штормові вали (Головко, Літа.., 1956,177);
Ні на мить не припиняється оглушлива гуркотнява. Громіздкі стани гухають, скрегочуть (Хижняк, Невгамовна, 1961, 55).
Словник української мови (СУМ-11)