деренчання

ДЕРЕНЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. деренча́ти і звуки, утворювані цією дією.

А навкруги такий достиглий спокій, Така дорідна лагода в усьому, Що деренчання косарок нагірних І цокотіння кованих безтарок Лише увиразнюють безгоміння (Вирган, Квіт. береги, 1950, 112).

Значення в інших словниках

1. деренчання — деренча́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. деренчання — -я, с. Дія за знач. деренчати і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. деренчання — див. звучання  Словник синонімів Вусика
4. деренчання — Деренча́ння, -ня с. Дребезжаніе.  Словник української мови Грінченка