дзенькати
ДЗЕ́НЬКАТИ, аю, аєш, недок. Видавати короткі дзвінкі звуки при ударах.
Дзенькає молот, високо й тонко (Мал., Звенигора, 1959, 186);
Чути, як .. біля колодязя дзенькають цеберки (Донч., І, 1956, 49);
// чим. Викликати такі звуки ударами по металу, склу і т. ін.
Нові гості .. полуднували, дзенькали ножами, стукотіли об тарілки (Н.-Лев., І, 1956, 623);
Ридван, весело дзенькаючи залізним відром, плавно покотився у вибалок (Кучер, Вогник, 1952, 85).
Словник української мови (СУМ-11)